Последние новости
Главная / Новости / Студентка з Житомира допомагала відновлювати будинки мешканців звільнених міст на Сході. ФОТО — Новости Житомира

Студентка з Житомира допомагала відновлювати будинки мешканців звільнених міст на Сході. ФОТО — Новости Житомира

Студентка з Житомира допомагала відновлювати будинки мешканців звільнених міст на Сході. ФОТО
Світлані Левківській 20 років і вона студентка Житомирського державного університету ім.І.Франка. Дівчина активна та завжди шукає можливості для самореалізації. У серпні їздила у східні регіони країни, де разом із волонтерами із різних міст займалася відновленням будинків, що постраждали під час бойових дій.
«Якщо є стіни – вже добре, значить працюємо, – розповідає Світлана. – Ми допомагали родинам з дітьми, самотнім літнім людям у Краматорську та Слов’янську, які українські військові звільнили ще минулого року. Хлопці ремонтували і встановлювали сантехніку, дівчата шпаклювали, фарбували, розписували стіни в дитбудинку. Працювали групами. Усі матеріали привозили із собою. Пересувалися двома автівками. Нас перевіряли на усіх блок-постах. З собою завжди брали паспорти. Працювали безкоштовно в рамках проекту «БУР» («Будуємо Україну разом»), який вже діє друге літо поспіль при підтримці благодійників та усіх небайдужих. Така ініціатива належить Львівській освітній фундації. Саме їхнє оголошення про набір волонтерів якось і побачила в соцмережі. Заповнила анкету, а потім мені на пошту прийшло підтвердження і додаткова інформація про дати заїздів. Дорогу оплачували організатори цього будівничого табору. Про своє рішення їхати повідомила рідних і деяких друзів. Загалом від поїздки не відмовляли, але радили ще раз подумати. Я для себе вирішила, що маю бути там і побачити все на власні очі, поспілкуватися, допомогти. Їхала з Житомира до Коростеня «автостопом», з собою захопила братовий військовий рюкзак з речами і спальник. Це викликало інтерес у перехожих і в Коростені чоловік цікавився, куди я зібралася. Моя відповідь його здивувала і він відверто не поділяв таку думку. Далі діставалася потягом, де й познайомилася з іншими волонтерами, які теж їхали в табір.
Перше враження після приїзду на Схід: там все далеко не так, як то ми думаємо, сидячи на мирній території. Видно, що тим краєм пройшла війна – зруйновані будинки, мости, на дорогах сліди від зірваних снарядів, повалені дерева і обгорілі будівлі та автівки. З того, що встигла побачити за тиждень свого перебування, можу зробити висновки, що люди там й досі бояться, вони намагаються вернутися до нормального життя, але їм страшно, що будь-якої миті це все знов може бути знищено. До волонтерів ставляться нормально. Зі мною у групі була молодь зі Львова, Києва, Луцька і ми двоє з Житомирщини. Усі ініціативні, талановиті і щирі люди, які приїхали свідомо, аби реально працювати і допомагати, хоча такий досвід для багатьох був першим».
Світлана розповідає, що робоча зміна волонтерів тривала з 9 ранку до 15.00. Цей час вони проводили на об’єктах, які попередньо шукали керівники Львівської освітньої фундаці. Вони безпосередньо спілкувався із місцевим населенням, розпитували про потреби, пропонували допомогу. Працювати із волонтерами досить часто приходила молодь Слов’янська та Краматорська, хоча, за спостереженнями Левківської, нині там мешкає більше людей старшого віку. Виконуючий директор Львівської освітньої фундації Віталій Кокор теж брав на себе частину робіт і працював у команді з волонтерами.
«Ми жили на базі «Теплиці» – це такий центр для молоді у Слов’янську, а в Краматорську – «ВільХа» («Вільна хата»). Там ночували, харчувалися, мали доступ до інтернету, постійно кава-чай для усіх, хто проживає чи приходить. Це дуже крута штука, якої не вистачає Житомиру і я вже думаю про створення подібного і в нашому місті, – відзначає Світлана. – Кілька годин ми працювали, а під вечір для нас організовували культурну програму, майстер-класи. Приїздили відомі художники, поети та письменники, музиканти, митці. Загалом «ВільХа» й «Теплиця» – культурні осередки для тамтешньої молоді і гостей, де можна гарно відпочити, поспілкуватися з цікавими людьми та однодумцями. Нікого ні в чому не обмежують, двері для всіх відкриті».
Левківська також додає, що для волонтерів організовували екскурсію містами, вони їздили у храм. В одній з бібліотек познайомилися із жінками, які виготовляли маскувальну сітку для українських бійців. «Нам зустрічалися переважно адекватні люди, які розуміють ситуацію. Війна – це війна, без жертв та руйнувань не обійтися, але треба чітко для себе визначити, яку позицію ти підтримуємш, – веде далі Світлана. – Людям важко, вони втомлені, бо в таких умовах живуть вже більше року. Їм важливо знати, що на їхній території буде мир і спокій, а зранку вони проснуться живими. Слов’янськ, як на мене, пошкоджень зазнав менше, а от Краматорськ, особливо околиці, розбитий. Ми намагалися працювати по максимуму, не відмовлялися від завдань, працювали на одній хвилі. Важливо розуміти, що ти не просто співчуваєш людям зі сторонни, а заявляєш про свою готовність допомогти і працюєш. Насправді у нас завжди був цей потенціал, але задіяли його саме у період війни – хтось обороняє державу, хтось збирає допомогу і возить на передову, комусь треба опікуватися пораненими і родинами загиблих, але разом з тим є потреба саме у таких будівничих таборах». Юлія ДЕМУСЬ

Интересное

В Крым не пустили 7,2 тонн колбасных изделий из Житомирской области — Новости Житомира

Сотрудники Управления Россельхознадзора в Республике Крым и Севастополе не допустили ввоз на полуостров из Украины 7,2 тонн колбасных изделий, произведенных в Житомирской области. Как уверяют в ведомстве, партия не имела при себе данных об исследовании продукции по физико-химическим, токсикологическим и радиологическим показателям. Груз колбасных изделий в ассортименте общим весом 7,2 тонны следовал через МАПП "Армянск"