Последние новости
Главная / Новости / Житомирський письменник Симор Гласенко: «Я не вірю в музу, натхнення чи геніальність, а лише в невтомну і постійну працю» — Новости Житомира

Житомирський письменник Симор Гласенко: «Я не вірю в музу, натхнення чи геніальність, а лише в невтомну і постійну працю» — Новости Житомира

Житомирський письменник Симор Гласенко: «Я не вірю в музу, натхнення чи геніальність, а лише в невтомну і постійну працю»
Житомирський письменник Симор Гласенко: «Я не вірю в музу, натхнення чи геніальність, а лише в невтомну і постійну працю» Сьогодні, 14:09 Минулих вихідних у Львові відбулося традиційне свято всіх, хто пише, видає і читає книги. Напередодні ХХІІ Міжнародного «Форуму видавців у Львові» склали список найочікуваніших романів українських авторів. У ТОП-десятку увійшов і твір житомирського письменника Симора Гласенка «Фабрика».
На форумі відбулася презентація першої надрукованої книги несправедливо маловідомого на рідній Житомирщині молодого автора.
Цього року оповідання Симора Гласенка «М’ясо, риба та любов» і «Дівчатам з АТО відмовляти не можна» були надруковані в популярному літературно-художньому журналі «Дніпро».
Ми зустрілися із Симором Гласенком одразу після форуму видавців у Житомирі. Пропонуємо нашим читачам цікаве інтерв’ю, яке відкриває непересічну творчу особистість та мотивує до знайомства з творами молодого житомирського письменника.
– Чому Олександр Процюк обрав собі літературний псевдонім Симор Гласенко?
– Симор Гласенко – це ілюзія на головного героя Джерома Девіда Селінджера «Дев’ять оповідань» Симора Гласса. Я обрав такий псевдонім, коли відправляв «Фабрику» на літературний конкурс «Коронація слова». Тоді, у 2013 році, я не здобув нагороди. Потім писав оповідання і почав викладати їх на літературні сайти як Симор Гласенко. Мені так комфортно, бо я вирішив, що творче життя має бути під псевдонімом, а професійне – під своїм ім’ям.
– А чим, окрім літератури, Ви ще займаєтеся і чи вистачає на все часу?
– Я юрист за фахом, працюю на підприємстві. Часу мені вистачає. Якщо ти хочеш щось робити, головне розуміти, навіщо це тобі. Я абсолютно не розділяю основну роботу і літературу. Не знаю, чи був би в мене матеріал для творчості без постійної роботи.
– Хто Ваш улюблений письменник і чи пробуєте когось наслідувати у своїй творчості?
– Хтось із письменників сказав, що на вашій полиці повинно бути не більше 50 книг і щоб їх відібрати, потрібно прочитати тисячу. Я не можу виокремити одного улюбленого письменника. Автор подобається тоді, коли його книгу перечитують як мінімум двічі. Хтось каже, що я схожий на Юрія Винничука, інші – на Чака Паланика. Але я не намагаюся нікого наслідувати. Пишу так, як відчуваю. Не вірю в музу, натхнення і геніальність, а лише в невтомну, кропітку і постійну працю. Геній – це 10% таланту і 90% поту. Пишу, бо знаю, що мені це потрібно, а не писати не можу.
– Ви вже зібрали 50 книг на своїй полиці?
– Їх значно більше. Я вже знаю, які там будуть стояти точно: Біблія, Чарльз Буковський, Ернест Хемінгуей, Джером Девід Селінджер, «Дон Кіхот» Сервантеса, Михайло Набоков, «Подорожі на край ночі» Луї-Фердинанда Селіна.
– Коли Ви почали писати?
– Був переломний момент у житті, коли самотність стала моїм найкращим другом. Коли ти падаєш, доля дивиться, що буде – залишишся лежати чи піднімешся і підеш далі. Навколо тебе вакуум, який називається самотністю. Буває важко і боляче, але саме тоді можна зрозуміти, хто ти і до чого прагнеш. У 13 років я склеїв два зошити в лінійку і написав першу свою книгу від руки, яка називалась «Нерозгадана таємниця». Потім я писав вірші, пісні, був капітаном збірної команди КВН міста «Алла Кудлай». А взагалі у моїх творах немає щасливого кінця. Так стверджують всі читачі. Це не намагання справити враження, а просто зараз має бути саме так.
– Які Ваші враження після львівського Форуму видавців?
– Враження чудові. По-перше, я побачив велику кількість читаючих людей. По-друге, на форумі були ті, кого цікавлять письменники як постаті. Мене вразило, як зустрічали Марію Матіос. Переконаний, Мадонна могла б їй позаздрити. Поспілкувався з письменниками Тетяною Белімовою, Андрієм Кокотюхою, а також Юрієм Логушем (засновник премії «Коронація слова» – ред.). Я ще й став переможцем конкурсу короткої детективної прози. Із 300 рукописів відібрали 16. Мій детектив «Ное» увійшов до збірки «Це ж елементарно, сер». Написав його під впливом фільму «Незворотність» іспанського режисера Гаспара Ное.
– Які книги придбали на форумі видавців?
– У Львові придбав собі Джоржда Оруелла «1984», Салмана Рудші «Опівнічні діти», твори Тетяни Белімової і Мирослава Дочинця. Книги я купую інстинктивно. Буває, що дочитуючи одну, вже знаю, яка буде наступною.
– Розкажіть, будь ласка, про свій дебютний роман «Фабрика».
– Після невдачі на «Коронації слова» я все одно знав, що «Фабрика» буде надрукована. Потім брав участь у конкурсі молодих поетів і прозаїків видавництва «Смолоскип», на якому став лауреатом, а через рік там і надрукували мій твір тиражем 300 примірників. «Фабрика» – це соціально-психологічний роман. Окремі риси характеру героїв взяті з реального життя. Я написав його за 8 місяців. До того у мене було три романи, але всі вони залишилися в шухляді. То був період, щоб виписатися. Та навіть «Фабрика» не те, що мене задовольняє. Це далеко не вершина і попереду в мене багато роботи. Саме в романі «Фабрика» прорізався мій голос і я зрозумів, про що хочу писати. У Львові презентація відбувалася в затишній кав’ярні без великого скупчення людей. Я читав уривок роману і було приємно, що після цього люди пішли купувати книгу. У Житомирі презентація запланована на кінець вересня-початок жовтня.
– На сайті «Проба пера» ви пишете про себе: «Я реаліст в рожевих окулярах, що їде в надійному автомобілі з напівпорожнім баком». Прокоментуйте, будь ласка.
– Тут йде мова про принцип золотої середини. Тобто, не можна вдаватися в гіпероптимізм і не варто впадати в гіперпесимізм. Якби важко не було зараз, варто готуватися до того, що згодом настануть позитивні зміни.
Джерело статті:

Интересное

В Крым не пустили 7,2 тонн колбасных изделий из Житомирской области — Новости Житомира

Сотрудники Управления Россельхознадзора в Республике Крым и Севастополе не допустили ввоз на полуостров из Украины 7,2 тонн колбасных изделий, произведенных в Житомирской области. Как уверяют в ведомстве, партия не имела при себе данных об исследовании продукции по физико-химическим, токсикологическим и радиологическим показателям. Груз колбасных изделий в ассортименте общим весом 7,2 тонны следовал через МАПП "Армянск"