Последние новости
Главная / Новости / У Бердичівському районі чоловік задушив співмешканку, бо хотів їсти суп і спати в білій постелі … у в’язниці — Новости Житомира

У Бердичівському районі чоловік задушив співмешканку, бо хотів їсти суп і спати в білій постелі … у в’язниці — Новости Житомира

У Бердичівському районі чоловік задушив співмешканку, бо хотів їсти суп і спати в білій постелі … у в’язниці
У Бердичівському районі чоловік задушив співмешканку, бо хотів їсти суп і спати в білій постелі … у в’язниці Сьогодні, 14:44 Після вживання спиртного у людей зникають комплекси, вони почувають себе більш розкутими і сміливими. Хтось за чаркою знімає стрес, інші запивають горе, а дехто й не хоче виходити із приємного хмільного стану. Проте, не всі замислюються над тим, що в українських законах алкогольне сп’яніння – це обставина, яка обтяжує покарання. Якщо ви на п’яну голову пішли з’ясовувати стосунки до сусідів, розбили у під’їзді вікно, підняли на дружину чи дітей руку і про це дізналася міліція, будьте готові, що виправдання типу «трохи перебрав», «та це не я, а горілка» лише нашкодять. Звичайно, мова йде не тільки про чоловіків, а й про представниць слабкої статі. При цьому, не важливо, що пробудило у вас геройство – пиво, вино, коньяк, горілка чи ексклюзивне спиртне.
18 серпня з’явилася новина про те, що в Бердичівському районі чоловік задушив свою співмешканку, бо вона не хотіла дати йому гроші на спиртне. Далі більш детально описується, що вбивця забрав із кишені жінки гроші і зізнався у скоєному міліціонерові та своїм односельцям. У цій історії вражає жорстокість і цинізм чоловіка. Як заради горілки можна вбити людину? Прикро, але жінку вже поховали, а її вбивцю запроторять за грати на термін від 7 до 15 років. Висновок однозначний – два втрачені життя через пристрасть до спиртного.
Жителі с. Агатівка Бердичівського району про цей інцидент згадують, але водночас стверджують, що там немає чого обговорювати. Жінку рідні поховали у Червоноармійському районі, а вбивцю одразу забрала міліція. Обоє були не місцевими, любили випити і люди навіть не знають прізвища своєї покійної односельчанки.
Вбивця, 46-річний Віктор Бібік, родом із Донецької області, прожив у селі 10 років. В Агатівку він приїхав після в’язниці, де відбував покарання за вбивство. У свою хату його привезла місцева жителька Інна. Жертва вбивці, Оксана, теж з’явилася тут завдяки своєму співмешканцю Сергію, який купив у селі будинок. Колись вона працювала фармацевтом, у неї є донька, яку виховує сестра.
Спочатку Віктор та Оксана були просто сусідами, адже їхні хати стоять одна біля одної. Потім у чоловіка не ладилося з Інною і він часто ходив до Оксани, в якої хворів співмешканець. Сергій помер від раку, а Інна знайшла іншого. Таким чином, Віктор перейшов до Оксани і разом вони прожили майже рік.
За словами місцевих, коханням такі стосунки не назвеш. Просто не було куди подітися, от і сварилися та мирилися в напіврозваленій хаті. Окрім цього, їх ще й об’єднувала тяга до спиртного.
Вся інфраструктура села – це два магазини. Сільська рада та школа знаходяться в сусідньому Осиковому. Сама ж Агатівка – це довга вулиця, на якій проживає близько 70 людей.
У центрі біля зачиненого магазину, розпорядку роботи в якому продавець явно не дотримується, зустріли Миколу. Він нічого не бачив і не був на місці трагічної події, але добре орієнтується в тому, що говорять інші.
«Чим він займався? Скажу вам, що нічим. Тут є жіночка по сусідству, то вона привезла його до своєї баби в хату, а він, оказалось, тюремщик. Вони хазяйство тримали, і Вітька не показав поганих прикмет зі своєї сторони. Колись розказував, що, мол, в мене тільки три класи, але гроші щитати вмію. А якось пішов до хазяїна на роботу, в якого міняв картоплю. Він там десь курчат глядів, дав вищу температуру – і вони всі пропали, то год чи два ще відробляв. Але по селу він не крав. Потім пішов до Оксани, то обоє випивали. А вона роботяща була, ходила всім помагати, хто просив», – розповів Микола.
За словами нашого співрозмовника, Оксана три дні пасла комусь корів і заробила трохи грошей. За день їй платили 70 гривень. Віктор знав про це і в черговий раз, коли захотів оковитої, попросив у жінки грошей. Вона відмовила, а чоловік розізлився і задушив свою співмешканку.
Микола переповідає, про що в магазині йому розповіли чоловіки: «Всі стоять балакають, та й приходить Вітька і каже: «Піду подивлюсь, щоб моя не засмерділася». Ніхто йому не повірив, а як потім стало ясно, то задушив він свою Оксану…».
На єдиній в Агатівці вулиці Ватутіна стоїть напіврозвалена хата з побитими шибами. Від дороги її відділяє похилий трухлявий паркан. На городі – по коліна бур’ян, а в подвір’ї – залишки від вогнища і обгорілі каструлі. Двері в оселі, де не так давно жили Віктор з Оксаною, закладені дошками.
Навпроти хати, в якій сталася трагедія, живе зі своїми дітьми колишня медсестра баба Ліда, яка добре знала своїх сусідів.
«Вітя до Оксани пішов, бо йому не було де дітися. Інна ж собі другого сожителя знайшла. Сірожа тут як сам жив, то не пив, а привіз Оксану – обоє почали. Вона пила по-чорному, але я не скажу, що була ледача. Ходила помагала тим, хто наллє сто грам. Я давала їй і картоплю, і сало, хоч і вона не благодарна. Ще як твереза, то нічого, а вип’є – потєряна. Города не садила. Піде стареньким помагати картоплю копати, їй дадуть пару мішків, то через два дні здасть і гроші проп’є. Оксана сама ж була три рази судима і брехала на кожному кроці. Але на могилі в Сірожи прибирала, порядок там був», – розповідає про покійницю баба Ліда.
Характеризуючи Віктора, сусідка каже: «Де що в селі крали, а на Вітьку всі шишки падали. Сам не крав, але готове як привезуть, то завезе здасть. Хоч він судимий, та нікому шкоди не робив. Сам про це розказував отут на лавці в нас. Такий спокійний, нікого не чіпав. Якби не знали, то й ніхто б не сказав, що він сидів. Як нап’ється, то не ходить по селу, опустить голову і зразу додому. І вони обоє завжди гроші віддавали, як позичали, ніколи боргів не було в них».
Баба Ліда не вірить у те, що Віктор задушив Оксану через гроші. За її словами, тоді, як приїхали рідні забирати жінку в Червоноармійський район, то сестра в кишені одягу мертвої знайшла гроші.
«У нього безвихідь і тільки туди йому дорога. Зима йде, холодно буде, а в тій хаті не нагріється. Ще тоді, як курчат попалив, то казав мені: «А що мені, як сяду, то хоть супу з’їм і в білій постелі буду спати», – стверджує жінка.
Біля хати, в якій Віктор задушив Оксану, зустріли Андрія. Хлопець часто приїздить в Агатівку до своїх родичів і добре знав уже покійних Сергія та Оксану: «Що я можу сказати… Нещасні та обездолені люди. У них не було навіть паспортів. Після смерті Сірожі сюди прийшов Віктор. Оксана часто мені розповідала, що він заставляв її ходити по горілку. Вона навіть просила в людей, аби щось зробили, бо не хоче, щоб Віктор до неї приходив. А його пару днів немає, а потім знов являється. У нього була група і пенсія, але потім не поїхав на комісію і все пропало. В Оксани теж серйозні проблеми зі здоров’ям, але через те, що не мала документів, не змогла оформити групи. Віктору не можна було пити взагалі. Він то кидав, то знов починав. А Оксані постійно наливали, як вона кому помагала. Отак і спилася».
Не пов’язує вчинок Віктора з грошима і міліціонер, якому чоловік розповів про скоєне. У день вбивства помічник оперативного чергового Бердичівського міськвідділу міліції Роман Грищенко як раз приїхав у село, щоб допомогти батькам.
«Близько 20:00 прийшов із села чоловік і розповів, що задушив свою співмешканку. Я знав, що він раніше був судимий. Чоловік був випивший і казав, що люди йому не вірять. Ми пішли подивитися. Справді, жінка лежала без ознак життя, на її шиї була мотузка. Я ще перевірив пульс, і все підтвердилося. Одразу зателефонував у чергову частину міськвідділу. Зі слів Віктора, це була побутова сварка, а за гроші він мені нічого не казав», – пригадує Роман Грищенко.
У цій історії очевидно одне – оковита стала причиною трагедії. Віктор з Оксаною разом допомагали односельцям, за що щедрі люди давали їм гроші і частували спиртним. А далі все йшло за звичним сценарієм – в гонитві за додатковою дозою гроші зникали миттєво.
Трагізму додає ще й те, що вчинок Віктора обтяжують дві обставини – попередня судимість за вбивство і стан алкогольного сп’яніння. Важко уявити, про що думав чоловік, коли протверезів. Можливо, шкодував або навпаки, нарешті дочекався, коли його нагодують супом і запропонують білу постіль. Саме цього він був позбавлений із колишньою співмешканкою.
У житті багато прикладів, коли розпадаються сім’ї через пристрасть до алкоголю одного із членів подружжя. Але якщо оковитою зловживають обоє, то добром це теж не закінчується.
Агатівська історія доводить, що вбивство ставить хрест не лише на жертві, а й на зловмисникові. Після смерті Оксани у Віктора теж все змінилося. Зараз йому 46, а в середньому 10 років він проведе у в’язниці. Коли вийде, йому не буде куди повернутися. Хату в Агатівці люди хочуть терміново передати комусь із сусідів, аби там знову не було притону.
Віктор зробив для себе вибір. Тверезим він бідкався, що хата занедбана і там ніхто не прибирає, а про зиму йому було страшно думати. Коли ж випив, знайшов рішення проблеми і визнав свій злочин.
Тут Віктор прожив майже 8 років разом з Інною, яка привезла його в Агатівку
Микола розповідає, що покійниця Оксана була працьовитою
У цій хаті Віктор задушив Оксану
Про те, що у занедбаному будинку ще півмісяця тому жили люди, свідчать залишки вогнища на подвір’ї
«Хоч він судимий, та нікому шкоди не робив», – характеризує Віктора баба Ліда
Міліціонер Роман Грищенко приїхав допомогти батькам, а став свідком трагедії в Агатівці
Джерело статті: Народний тижневик “Субота”

Интересное

День Державного Прапора та День Незалежності в Житомирі: програма заходів — Новости Житомира

День Державного Прапора та День Незалежності в Житомирі: програма заходів Сьогодні, 11:21 23-24 серпня Житомир святкуватиме День Державного Прапора та 24-у річницю незалежності України. У неділю, 23 серпня, о 9.00 на майдані ім. С. П. Корольова відбудеться церемонія урочистого підняття прапора за участю влади, військового оркестру та громадськості. О 12.00 год. Житомирщина долучиться до загальнонаціональної