Последние новости
Главная / Новости / Класика популізму — Новости Житомира

Класика популізму — Новости Житомира

Класика популізму
Класика популізму Сьогодні, 10:50 30 серпня в черговому випуску передачі «10 хвилин із прем’єр-міністром» Арсеній Яценюк повідомив, що від 1 вересня в Україні підвищать соціальні виплати. Мінімальна зарплата виросте на 13,1%, до 1378 грн за місяць, мінімальна пенсія — на 13,2%, до 1074 грн. Таким чином, поліпшення соцстандартів, заплановане на 1 грудня, проводять на три місяці швидше. Наскільки виваженим є такий крок влади?
Хороші новини
Звичайно, додаткова сотня-друга гривень на місяць у кишені представника найбідніших верств населення ніколи не зайва. Тим більше, що підвищення виплат, за словами прем’єра, торкнеться близько 12 млн українців. За останні півтора року реальний рівень доходів наших громадян помітно впав, а найбільш уразливі з них де-факто опинилися за межею бідності.
Тому зростання мінімальних зарплат і пенсій для найбідніших — це немов ковток повітря для потопаючого. Соціальні стандарти в Україні не підвищували від 1 грудня 2013 року, тобто 22 місяці (заради справедливості варто сказати, що ситуація в економіці була відповідною і не давала владі можливості чинити інакше). Такої довгої перерви не було навіть під час кризи 2008–2009 років. Отож-бо людей можна зрозуміти, а дії уряду виправдати. Але, на жаль, на цьому переваги збільшення соціальних виплат закінчуються.
Зарплатний тягар
Головним контраргументом проти підвищення соціальних виплат є те, що їх рівень в Україні зростає і без цього. За даними Держстату, середньомісячна зарплата загалом по країні в липні становила 4390 грн, що на 24% більше, ніж торік (при тому що економіка наразі падає). Якщо подивитися на винагороду в традиційно державних галузях, то вона також стала вищою (див. «Підпільне зростання»). За останній рік від липня до липня середня зарплата в секторі держуправління, оборони та обов’язкового соціального страхування зросла на 15%, в освіті — на 11%, в охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги — на 11%. Роботодавці (зокрема й держава) ставляться з розумінням до скорочення реальних доходів населення й ідуть назустріч українцям, у міру можливості підвищуючи зарплати або збільшуючи доходи своїх працівників за допомогою премій, доплат тощо.
Але, по-перше, такі підвищення відбуваються лише там, де цьому сприяє фінансове становище бізнесу. Адже з огляду на ситуацію в економіці багато роботодавців просто не мають ресурсу для збільшення зарплат. Піднявши їх, цим підприємцям доведеться зазнавати збитків і врешті-решт закрити бізнес. По-друге, якби ситуація в економіці раптово погіршилася (значні ризики щодо цього збереглися дотепер), то доплати й премії можна було б скасувати, зробивши крок назад і зберігши таким чином бізнес на плаву. Натомість підвищення мінімальних зарплат і пенсій, яке ініціює влада, змушує більшість роботодавців (і успішніших, і тих, у кого справи йдуть не настільки гладко) пересувати вгору всю сітку зарплат. Такий крок штовхає на збитки або в тінь підприємства, які в теперішніх умовах відверто виживають, що врешті-решт підсилить падіння економіки. Адже цим бізнесу відрізають шлях до відступу в разі погіршення економічної кон’юнктури.
ро те, що принаймні частині підприємств складно виплачувати навіть той рівень заробітків, який існував дотепер, свідчить офіційна статистика. Так, заборгованість із зарплат на 1 серпня становила 1,96 млрд грн, що на 49% більше, ніж на 1 січня цього року й у 2,6 раза, ніж на початок 2014-го. Якщо підняти оклади й пенсії перед тим, як економіка почне відновлюватися, то навантаження на бізнес тільки збільшиться. У результаті дістанемо або дальше зростання заборгованості із зарплат, або пришвидшення падіння ВВП (через те що підприємства закриватимуть), або збільшення тіньового сектору економіки (адже бізнес зумисне заощаджуватиме на податках, щоб виплачувати зароблене). Жоден із варіантів не є прийнятним для сталого економічного розвитку. Невже прем’єр цього не розуміє? У зазначеному виступі він заявив: «Підприємство, яке ухиляється від виплати заробітної платні, має понести як адміністративну, так і кримінальну відповідальність». Значить або таки не розуміє, або вдається до популізму, який може мати руйнівні наслідки для народного господарства.
Соціальна неспроможність
Припустімо, що уряд і справді піклується про українців і хоче компенсувати частину реальних доходів, утрачену за останні півтора року. Але що зумовило цю втрату? Визначальними були два фактори: знецінення гривні, через яке зросли ціни на імпортні споживчі товари та на ввезені сировину й матеріали в собівартості українських товаровиробників, а також підвищення вартості житлово-комунальних послуг.
Поза сумнівом, знецінення гривні відбулося через економічні дисбаланси, накопичені Україною впродовж років, якщо не десятиліть. Щоправда, на сьогодні курс національної валюти, а з ним і реальні доходи українців могли бути трішки інші, якби тактика стримування факторів девальвації була ближча до оптимальної. Але це не принципово, адже макроекономічні дисбаланси ліквідовано. Значно важливіше те, що підвищення мінімальних зарплат і пенсій за відсутності економічного зростання знову починає утворювати дисбаланси, борючись із наслідками яких, влада нібито і вдалася до цього кроку. Чортове колесо популізму розкрутили знову, а значить нові дисбаланси врешті-решт призведуть до чергового витка девальвації. Як кажуть у народі, за що боролися, на те й… Наразі не напоролись, але нізащо не уникнемо цього згодом.
Із тарифами окрема історія. Коли їх підвищували, влада не раз чітко заявляла, що буде розроблено нові системи субсидій та адресної соціальної допомоги, які повністю компенсують втрати малозабезпечених. Нині ми бачимо передчасне підвищення мінімальних зарплат і пенсій, адресоване передусім найбіднішим. Чи означає це, що розробка зазначених систем допомоги вразливим верствам населення провалилася і що влада, намагаючись зменшити соціальну напруженість серед найбідніших, вдалася до давно відомого й часто використовуваного методу — підняття соціальних виплат?
Звичайно, для підвищення зарплат і пенсій особ­ливого розуму не треба, але ця практика лише рівномірно, без розбору бореться із симптомами проб­леми (несправедливого розподілу доходів), але не долає її. Водночас розробка ефективних систем соціальної допомоги могла би влучити в сам її корінь, допомігши спрямувати матеріальний ресурс держави туди, де він справді потрібен. У такому контексті підвищення соціальних стандартів — це констатація урядом власного безсилля в реформуванні соціальної сфери. А якщо влада визнає фіаско в цьому аспекті реформ, то чи може вона його уникнути в трансформації країни загалом? Питання риторичне. В усякому разі цей крок — перша ластівка провалу реформ нинішнім урядом (ідеться про Кабмін загалом, на тлі якого окремі, вельми ефективні міністри є світлими плямами, що, однак, не змінюють загальної картин), що замість складної, методичної праці на далекоглядну перспективу вибирає старі, заяложені популістські методи роботи для досягнення швидких результатів ціною стратегічних втрат. Перша ластівка, як відомо, весни не приносить, але тенденцію показує дуже добре. Хотілося б помилятися…
Зарплатна інфляція
Ще один аргумент суто економічний. У нас понад півтора року говорять про те, як залучити в Україну іноземних інвесторів. Однією з головних конкурентних переваг на сьогодні називають рівень оплати праці, який через знецінення гривні став найнижчим у Європі й значно меншим, ніж у країнах Азії, які стрімко розвиваються. Але ж це цілком ситуативні показники. Якщо проаналізувати тривалу статистику, то можна дійти висновку, що оплата праці — наш недолік, а не конкурентна перевага. Так, за період 2000–2013 років реальний ВВП України зріс на 60,8%, тобто в середньому на 3,7% за рік. При цьому мінімальна зарплата збільшилась у 13,5 раза (на 22,2% щорічно), середньомісячна — у 12,2 раза. Як за майже незмінної зайнятості (близько 20 млн осіб з урахуванням окупованих територій) можна пояснити такий розрив? Дуже просто: уряд щоразу збільшує мінімальні зарплати й пенсії, і це збільшення постійно на 85% іде в пісок, тобто перетворюється на інфляцію (внаслідок якої зрештою погіршується платіжний баланс, що провокує падіння курсу гривні, врівноважуючи через кризу «доброзичливі ініціативи» уряду). Чи може в таких умовах іноземний капіталіст планувати тривалий інвестиційний проект в Україні? Ні, не може, адже зовсім скоро після початку роботи підприємства зарплати піднімуться до такого рівня, за якого інвестиційна привабливість нового проекту виявиться більш ніж сумнівною. Власне, підвищення мінімальних окладів та пенсій урядом від 1 вересня — це чіткий сигнал для глобальних інвесторів, що нинішня влада не збирається відмовлятися від практик минулого і що рівень зарплат, як уже звично для України, через популізм від влади може перестати бути нашою конкурентною перевагою вже через рік-два. Це відбудеться з усіма наслідками для платіжного балансу, платоспроможності країни та макроекономічної рівноваги.

Интересное

Житомиряне не хотят устанавливать бесплатные счетчики на газ — Новости Житомира

 В Житомире после повышения цены на газ количество обращений относительно установления приборов учета выросла в несколько раз. Об этом сообщает пресс-служба «Житомиргаз». «Компания даже была вынуждена приостановить прием заявлений на установку платных счетчиков и направить все ресурсы на установление бесплатных счетчиков. Однако сегодня количество таких обращений уменьшилось на 90%», – говорится в сообщении. Если в